Грона духм'яні акації білої

Цьогоріч ми маємо чудову весну, коли все квітне у свій час, визначений матінкою природою, а не на місяць раніше. Саме за ці аромати, які ще сильніше розкриваються увечері, коли сонце ховається за густою зеленню дерев, я так люблю нашу весну. Прогулюючись увечері київськими вуличками, я розумію - ось проходжу повз кущі жасмину, а ось тут десь за кущами сховалась алея акацій. В Києві акацій не менше, ніж каштанів, здається. Точно так само сотню років тому ці аромати надихали поетів на романтичні тексти, які потім перетворювались на міські романси.

Чи чули ви історію романсу композитора Веніаміна Баснера на слова Михайла Матусовського, написаного для фільму "Біла Гвардія" за романом "Дні Турбіних"? Фільм російськомовний, і романс також - "Белой акации гроздья душистІье". Є версія, що Баснер і Матусовський надихнулися (назвемо це так) старим київським циганським романсом про аромати акації. В цьому романсі згадувався Київ. Враховуючи багату історію переіначування українських пісень, беручи прекраснімелодії і покладаючи на них слова російською часто протилежного змісту, ... я не виключаю, що це правда.

І вже напевне ви не чули прекрасний переклад вищезгаданої пісні з кінофільму, який зробив заслужений артист України Петро Бойко. Романс українською "Грона духмяні акації білої" звучить просто чарівно. Послухайте! 😀 А нижче наведу текст пісні, щоб можна було підспівувати: співає Світлана Мирвода.

ГРОНА ДУХМЯНІ АКАЦІЇ БІЛОЇ

Нам цілу ніч соловейко виспівував,
ночі, здавалось, не буде кінця.
Грона духмяні акації білої
нам до світанку п'янили серця.

Сад був умитий весняними зливами,
доли стояли у темній воді.
Боже, наївні були ми щасливими,
юні до болю були ми тоді.

Роки промчали, зробивши нас сивими,
де чистота пелюсток тих живих?
Тільки зима заметілями білими
нам промовляє сьогодні про них.

В час, коли вітер лютує завією,
знов, як колись, зачаровуюсь я.
Грона духмяні акації білої,
ви неповторні, як юність моя.