Львівське танго

@shady 76

over 1 year ago (Edited)

Team Ukraine

Привіт друзі.

У неділю ми з дівчатами вирішили піти на прем'єру від артистів театру імені Заньковецької - Львівське танго.

“Прийде ще час, коли затужиш ти за мною, прийде ще час, коли згадаєш наші дні…”

Прекрасна вистава, яка заставила сміятись і плакати...а найважливіше заставив дізнатись більше про невідомого для мене пісняра 30-х років Богдана Весоловського і його друзів з капели "Ябцьо-джаз".

Богдан Веселовський

Народився у Відні 31 травня 1915. Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.

Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.

У 1938 році колектив «Ябцьо-джаз» розпався, бо Богдан Весоловський переїхав до Закарпаття, щоби взяти участь у творенні Карпатської України.
(інформація з вікіпедії)

У виставі ви побачите як розвивався гурт "Ябцьо-джаз" і історію кохання Богдана, псевдонім Бонді, до Ірина Яросевич (Рената). Про палку любов до музики, але найбільшою любов'ю його все ж була Україна і українська мова, українська пісня.

І ти розумієш, що лише завдяки таким людям, які готові були пожертвувати своїми досягненнями, працею, коханням, домівкою, лиш би була і процвітала Україна і українська мова, ми досі маємо нашу рідну неньку і можемо розмовляти українською.

Я знов тобі, для тебе знову
Кладу любов свою в рядки,
Лелію мрію білоброву,
Неначе полин гіркий.

Приспів:
Я знов тобі, я знов для тебе,
І хай простить мене земля,
Мені краси її не треба,
Коли тебе на ній нема.

І хоч задума болем крає
Моє натомлене чоло,
Я тільки пташка, що шукає
Своє загублене крило.

Приспів. (2)

Коли тебе на ній нема!

Ще раз поглянути на тебе,
З тобою стрінутись ще раз,
У вечір, як зірки засяють в небі,
В осінній вечір, як тільки день погас.
Ще раз піти удвох з тобою,
За руки взявшись, як колись,
В гаях стежками осінню сумною,
де перший раз ми давно зійшлись…
Приспів:

Прийде ще час, коли затужиш ти за мною,
Прийде ще час, коли згадаєш наші дні,
Може, тоді любов ти зрозумієш мою,
І, може, за ту любов вдячна будеш мені.
Поглянути у твої очі
І слухати слова твої,
У сяйві місяця літньої ночі
Послухать ще, як співають солов'ї.
Невже лише це тільки мрія?
Невже лише це тільки сни?
Чому, чому пропала вся надія,
зів'яла так, мов квіт навесні
Приспів.

Сайт театру. Світлини узяті з сайту.

Пишу вам про цю виставу, бо вона й справді прокралась у серце. Я вже другий день слухаю пісні 1930 років, Львівське танго.
І мені цікаво було дізнатись про таких співаків.