То яка насправді твоя душа?

Отруєна душа згодом одразу помічає отруту.
Цей подразник вона відчуває, але ще не усвідомлює.
Щось таке знайоме та близьке, рідне, споріднене.
Щось таке спільне й особливе відчувається.
Що ж воно таке спільне й особливе та рідне?
Тіла?
Антитіла?
Отрута?
А припустімо, що в тобі отрута, чи вірус, який заполонив тебе та шукає неінфіковану іншу жертву?
Ти усвідомлюєш, чи справді ти, чи тобою ці відчуття та пошуки й особливі та такі рідні бажання?
Ти і є отрута або вірус, які хочуть тобою дістатися й поєднатися з жертвою.
А нещодавно роль жертви була твоя до моменту зараження.
Тепер ти вірус чи отрута?
Хто ти?
Яка твоя роль?
Ти жертва вірусу чи отрути, чи антивірусу й антиотрути?
Ти атакуєш чи захищаєшся тілами інфікованими, чи антитілами здоровими?
Обоє у цій зустрічі спорідненого магнетизму вважають, що їхня місія та призначення істинні.
Істина у їх та, що вони лікують чи заражають або отруюють, а не їх...
Головне нічого не наплутати у цій взаємодії двох.
То яка насправді твоя душа?