Музика і я \ Music and me

джерело
Музика для мене в житті завжди мала велике значення. Я виховувався на кращих рок-композиціях, потім полюбив метал, класику, блек , дум, джаз, готику, і в решті решт фольклор.
Ніколи не міг зрозуміти, чому так відбувається, коли якась пісня западає в мозок і не покидає тебе декілька днів. І вдень і вночі якась композиція звучить в твоїй голові і не зникне, поки не послухаєш, або подивишся її знову , а бажано декілька разів. Ніби якесь програмування мозку. Цікаво те, що душа для рівноваги сама вибирає щось таке, про що навіть не очікував. Але саме це потім і є та музика і ті ритми, які тебе врівноважують і допомагають пережити чи то погані часи, чи навпаки, самі найкращі. Дивно, одна і та ж музика доречна і в житті і смерті. І мене не здивувало те, що Горан Брегович назвав свій оркестр ‘весільно-похоронним’, і дійсно, життя і смерть завжди йдуть поряд. Ніби нічого особливо в моєму житті за останні тижні не відбулось, але я конкретно підсів на творчість Бреговича. А особливо на композицію ‘The Belly Buton of the World’. Я вже її переслухав разів з 10 в різних варіантах, різних концертах і вважаю цей твір геніальним , що з композиторського боку, що з виконавського. Енергетика неймовірна. Рекомендую всім, хто сумнівається. Що мене засмутило. Оркестр багато виступав в росії і Криму. До оркестру я не маю жодних претензій, насправді, вони кругом бажані і наша війна- не їх проблема. Мене здивувало те, що на всіх відео з концертів росіяни, що в москві, що в Сімферополі, так же люб’язно і фанатично зустрічають групу, як і я. Це що? Як з цим жити? Як таке може бути, коли у наших народів різна свідомість і різне сприйняття реальності. Для мене багато з цих речей не зрозуміло.

Music has always been of great importance to me in my life. I was brought up on the best rock compositions, then I fell in love with metal, classical, black, doom, jazz, gothic, and finally folklore.
I could never understand why it happens when a song sticks in your brain and doesn't leave you for days. And day and night, some composition sounds in your head and will not disappear until you listen to it or watch it again, preferably several times. Like some kind of brain programming. It is interesting that the soul itself chooses something for balance that it did not even expect. But that's exactly what music and those rhythms are that balance you and help you get through bad times or, on the contrary, the best. Surprisingly, the same music is appropriate in life and death. And I was not surprised that Goran Bregovich called his orchestra a "wedding-funeral" orchestra, and indeed, life and death always go hand in hand. It's as if nothing special has happened in my life in recent weeks, but I specifically got hooked on Bregovych's work. And especially for the composition 'The Belly Button of the World'. I have already listened to it 10 times in different versions, in different concerts, and I consider this work to be brilliant, both from the composer's point of view and from the performer's point of view. The energy is incredible. I recommend it to anyone who doubts. Which upset me. The orchestra performed a lot in Russia and Crimea. I have no complaints about the orchestra, in fact, they are welcome all around and our war is not their problem. I was surprised by the fact that in all the videos from the concerts, Russians in Moscow and Simferopol greet the band as kindly and fanatically as I do. What is this? How to live with it? How can this be, when our peoples have different consciousness and different perception of reality. Many of these things are not clear to me.